Кожен з нас знає про апендицит, але далеко не кожен може відрізнити його від маси інших патологій. Для нас апендицит просто асоціюється із болем у животі, попри те що для вірної диференціальної діагностики варто пройти масу специфічних обстежень.
Тому в багатьох випадках апендицит діагностується на дещо запущених стадіях розвитку, коли відбувається перфорація вмісту запаленого апендикса та розвиток перитоніту. Це в рази ускладнює лікування.
Особливості апендициту як патології
Апендицитом називають запалення червоподібного відростка. Чомусь усі вважають, що апендикс треба видаляти, адже він не приносить жодної користі тільки грозить запаленням. Насправді кожна складова нашого організму відіграє свою важливу роль, в тому числі і апендикс, як важлива складова імунної системи.
Через своє розташування та через гріхи у харчуванні, апендикс піддається ураженню внаслідок обтурації феколітами. Умовно патогенна флора в порожнині апендикса продовжує розмножуватися та діяти на стінку органа. Підвищується тиск всередині, стінка уражається, набрякає, перетискаються судини, які живлять стінку апендикса і він поступово відмирає. Лікарі можуть діагностувати різні форми апендициту, в залежності від стадії:
серозний – набряк стінки;
гангренозний – некротизований;
перфоративний – коли цілісність стінки порушується і весь патологічний вміст вивільняється у черевну порожнину.
Частим ускладненням апендициту є перитоніт – запалення очеревини, яке виникає через потрапляння патогенної флори та гною у черевну порожнину. Лікування перитоніту є досить складним та потребує тривалої реабілітації.
Симптоми, що розвиваються при апендициті
При розвитку апендициту виникають відповідні симптоми:
сильний біль в правому нижньому куті живота;
нудота, блювання, діарея;
запаморочення, пітливість, переляк;
незначне підвищення температури тіла;
дошкоподібний (сильно напружений) живіт;
позитивні специфічні симптоми, які визначає лікар.
Апендицит – це невідкладний стан, адже ускладнення розвиваються за лічені години і пацієнту необхідна негайна професійна допомога.
Апендектомія з дренуванням черевної порожнини
Перед лікуванням лікар проводить ретельну діагностику для визначення обсягу втручань: УЗД, лабораторні обстеження, ЕКГ, консультації та огляд суміжних лікарів.
В певних випадках видалення апендикса варто провести негайно. Тому часто лікарі можуть і не витрачати час на диференціальну діагностику, а одразу проводять лапароскопію, яка спочатку є діагностичною. Під час лапароскопії лікарі вже бачать причину настільки вираженої симптоматики (чи це апендицит, чи гінекологічна патологія чи що не-будь інше) і проводять відповідні лікувальні втручання.
Лапароскопію можна проводити і завдяки застосуванню місцевої анестезії, що значно знижує ризик розвитку небажаних побічних явищ. Доступ до черевної порожнини забезпечується завдяки кільком проколам черевної стінки, через які вводиться інструментарій та оптика. Чітке зображення в режимі реального часу одразу ж передається на екран монітора ендоскопічної стійки. Створивши середовище пневмоперитонеума (введення повітря в черевну порожнину), лікарі проводять необхідні хірургічні маніпуляції над апендиксом.
В певних випадках необхідним є дренування черевної порожнини, а саме:
при прориві вмісту апендикса у черевну порожнину;
при накопиченні надмірної кількості запального ексудату;
при кровотечах в черевну порожнину;
при пельвіоперитонітах та ін.
В якості дренажу встановлюється спеціальна гумова трубка, яка або пасивним, або активним шляхом забезпечує відтік рідини.
В подальшому отвори закриваються косметичним швом, лікарі призначають реабілітаційні заходи для пацієнта та спостереження за його загальним станом.
Якщо вас турбує біль у животі, не приховуйте симптоми анальгетиками та спазмолітинами – негайно зверніться до лікаря!
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ
