Одним з найбільш небезпечних і неприємних проктологічних захворювань є парапроктит – хвороба, ризик виникнення якої є у чоловіків і жінок практично в будь-якому віці.
Парапроктитом називають стан, коли запалюється прямокишкова клітковина. Ця недуга розпочинається з попадання інфекції в слизову оболонку, через що відбувається процес гнійного запалення.
Головна небезпека парапроктиту – в дуже швидкому розвитку хвороби. При певних обставинах стан хворого може різко погіршитися вже через 2–3 дні після того, як інфекція потрапила до слизової оболонки. Лікувати парапроктит можна виключно під контролем лікаря-проктолога.
Симптоми парапроктиту
Природа цієї хвороби полягає в наявності дефектів слизової оболонки, через які інфекція й потрапляє у відкриту рану, викликаючи запалення й утворення гнійничків.
Основні ознаки появи та розвитку парапроктиту в організмі людини:
постійний свербіж або ниючий біль в районі заднього проходу;
сильний набряк, почервоніння або роздратування м’яких тканин навколо анального кільця;
підвищення (регулярне або симптоматичне) температури тіла;
слабкість, млявість, відсутність апетиту, постійні «неправдиві» позиви в туалет.
Одна або декілька приведених ознак можуть стати «передвісниками» швидкоплинного розвитку парапроктиту.
Сама хвороба може бути викликана наступними чинниками:
Постійне носіння, підняття або переміщення ваги.
Систематичні запори й інші порушення роботи кишечника, дефекація, що впливають на характер і частоту.
Діарея, отруєння й інші захворювання.
Якщо інфекція вже потрапила у відкриту рану, ознаки хвороби можуть проявитися вже через 1–2 дні після зараження. За наявності симптомів захворювання слід якнайскоріше звернутися до проктолога для проведення огляду і проведення аналізів.
Діагностика парапроктиту
Первинний (і обов’язковий!) етап виявлення хвороби – це збір анамнезу по скаргах і відчуттях пацієнта. Якщо набряк тканин вже стався, й його видно неозброєним оком, лікар в ході огляду може поставити безпомилковий діагноз, що дозволяє відразу ж перейти до лікування. Проте не менш важливим залишається й визначення точної локалізації процесу запалення, що дозволяє підібрати найбільш ефективний метод лікування.
До інструментальних методик діагностики парапроктиту відносяться:
Рентген прямої кишки й свищів за допомогою технології контрастування (фістулографія).
УЗД внутрішніх органів, що дозволяє отримати знімки м’яких тканин швидко й безболісно для пацієнта.
Комп’ютерна томографія (КТ), що виконується як до, так і після операційного втручання.
Аналіз крові, що дозволяє максимально точно встановити ознаки та темпи поширення інфекції.
Збір калу для встановлення першопричини хвороби.
Основні методи лікування
Після того, як парапроктит виявлений, може бути рекомендоване медикаментозне лікування або термінове операційне втручання для виключення ризиків подальшого розвитку та поширення інфекції по організму.
Практично усі методики лікування зводяться до необхідності операційного втручання. Залежно від локалізації хвороби хірургія проводиться під загальним або місцевим наркозом. Лікар розтинає область нагноєння, після чого ретельно дренує осередок зараження. В деяких випадках швидке операційне втручання дозволяє виключити ризик розвитку інших захворювань кишечника – таких, як ускладнений геморой, тератома, поява різних новоутворень на стінках прямої кишки.
Досвід лікаря-проктолога, стерильність інструментів й екстреність операції – чинники, які стають вирішальними при лікуванні парапроктиту. Помітили один або декілька симптомів, що вказують на наявність і розвиток захворювання? Пам’ятайте, парапроктит, як і інші проблеми проктології, просто так не проходить, а самолікування не лише неефективно, але й небезпечно для здоров’я!
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ