Лікування хронічної кропив’янки

Наша шкіра постійно контактує із різними речовинами: розчинами, косметикою, продуктами харчування та ін. У людей, схильних до алергії, побутові алергени при контакті зі шкірою можуть спричинити первинну сенсибілізацію. Під час сенсибілізації людина не скаржиться на суб’єктивні чи об’єктивні симптоми, адже вони з’являються вже при повторному контакті – коли організм завчасно підготувався до цієї «зустрічі». 

Важливою передумовою розвитку хронічної кропив’янки є утворення імуноглобулінів Е, які запускають каскад реакцій: вивільнення медіаторів запалення, підвищення проникності судинної стінки, вихід плазми у міжклітинний простір, формування уртикарного набряку тканини.

Спричинити розвиток хронічної кропив’янки можуть наступні чинники:

• різні рослини;
• побутова хімія;
• прийом продуктів харчування, таких як цитрусові, арахіс, мед, шоколад;
• прийом медикаментів;
• використання крему, пасти, пудри чи рум’ян.

Гостра кропив’янка – це різка реакція на алерген. Хронічна кропив’янка – це симптомокомплекс, який розвивається поетапно і часто обумовлений генетичною спорідненістю або аутоімунними патологіями. Також хронічною вважається патологія, якщо вона турбує пацієнта понад 6 місяців.

Зовнішня картина висипу наступна: на гіперемованому тлі шкіри розвиваються дрібні пухирці із прозорим вмістом, які дещо підвищені над рівнем шкіри. Ці пухирці переважно згруповані та можуть зливатися між собою. Зникають безслідно на одному місці і так же виникають на другому. При цьому пацієнта турбують такі симптоми як свербіж, печіння, загальне недомагання.

При відсутності належного лікування симптоми можуть посилюватися і при наступному контакті із алергеном високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку – набряку слизових глотки та гортані, що унеможливлює дихання і призводить до асфіксії. Набряк розвивається за лічені секунди.