Венеричні захворювання – це інфекції, які зазвичай (але не обов’язково) передаються через статевий контакт. Захворюваність статевими інфекціями з кожним роком росте, адже більшість із них можуть певний час розвиватися без жодних симптомів (у прихованій формі), а людина, що заражає своїх партнерів, навіть не підозрює, що є носієм інфекції.
Ранній початок статевого життя, відсутність уявлення про можливий ризик і безладні статеві зв’язки тільки посилюють ситуацію.
Симптоми венеричних інфекцій
Заразитися інфекціями, що передаються статевим шляхом, дуже просто – може бути досить одного незахищеного статевого контакту для того, щоб заразитися не однією, а відразу декількома інфекціями. Тому гінекологи МЦ «Оксфорд Медикал Житомир» настійно рекомендують обстежуватися після кожного незахищеного статевого акту.
Запідозрити наявність статевої інфекції можна по низці симптомів:
- біль при сечовипусканні;
- дискомфорті або біль в паху та нижній частині живота, статевих органах;
- біль, різь, печіння або свербіж під час сечовипускання;
- поява гнійних або кров’яних виділень
- висипання (множинні або поодинокі) й ін.
Якщо помітити наявність інфекції не складно, то розпізнати, яка з них атакувала ваш організм, без втручання лікаря практично неможливо через схожість симптомів, що викликаються ними. Треба йти до лікаря, який призначить аналізи, поставить діагноз і проведе ефективне лікування. Невилікувана вчасно інфекція може прогресувати, вражаючи внутрішні органи (сечовий міхур, простату, сечоводи, нирки тощо).
Самолікування венеричних захворювань, як і застосування «бабусиних» методів користі не принесе, а лише погіршить ситуацію.
Діагностика та лікування статевих інфекцій
Фахівці медичного центру «Оксфорд Медикал Житомир» для обстеження на хвороби, що передаються статевим шляхом, роблять мазок з уретри, щоб визначити, чи є в ньому мікроорганізми-збудники захворювання. Здача аналізу вимагає утриматися від статевого життя впродовж декількох днів і по можливості відмовитися від прийому антибіотиків.
Лабораторна діагностика з високим рівнем достовірності дозволяє визначити наявність збудників:
- гарднереллезу;
- хламідіозу;
- мікоплазмозу;
- генітального герпесу;
- трихомоніазу;
- уреаплазмозу;
- вірусу папіломи людини;
- контагіозного молюска;
- сифілісу;
- гепатиту;
- ВІЛ та ін.
Лікування інфекцій, виявлених при лабораторній діагностиці, може включати прийом антибіотиків, противірусних і протигрибкових препаратів, вітамінних комплексів, засобів для нормалізації кислотного балансу й мікрофлори піхви.
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ
