Актуальність сечостатевих інфекцій напряму пов’язана з перебудовою уявлень сучасних жінок про ведення статевого життя. Згідно статистики, кожна третя жінка скаржиться на симптоми, притаманні інфекційним захворюванням сечостатевої системи (специфічним та неспецифічним).
Різновиди збудників інфекцій сечостатевої системи
Інфекційні запальні захворювання жіночої сечостатевої системи поділяються на дві великі групи, що залежить від збудника:
Неспецифічні – збудником виступає умовно-патогенна флора (стрептококи, грибки, кишкова паличка, стафілокок). Є надзвичайно поширеною проблемою сучасних жінок і обумовлена здебільшого неправильною інтимною гігієною, зниженням опірності організму, переохолодженням, носінням неякісної білизни та невпорядкованим статевим життям. Це відомі нам кольпіти, вагініти та ін.
Специфічні – інфекційні збудники, які передаються виключно від хворого статевого партнера при незахищеному статевому акті. Цими збудниками переважно є хламідії, уреаплазми, мікоплазми, трихомонади, гонококи.
Варто зауважити, що специфічні сечостатеві інфекції розвиваються на слизових оболонках, тобто навіть під час орального сексу можна передати збудника інфекції.
Симптоматика сечостатевих інфекцій
Симптоми сечостатевих інфекцій можна поділити на загальні та специфічні. Загальні симптоми притаманні як неспецифічним запальним захворюванням органів малого тазу так і специфічним ІПСШ. Специфічні симптоми, в свою, чергу, можуть частково вказувати на тип збудника, що допоможе лікареві у подальшій діагностиці.
Загальні симптоми сечостатевих інфекцій:
свербіж зовнішніх статевих органів;
виділення з піхви у надмірній кількості;
біль внизу живота;
біль та дискомфорт під час сексу;
біль та печіння при сечопуску.
Ці симптоми можуть на певний час самостійно зникати, а потім повертатися знову. Часто це залежить від індивідуальних особливостей жінки, провокуючих чинників, зниження опірності організму.
Специфічні симптоми залежать від того, який саме збудник проникнув у слизову оболонку:
трихомоніаз – пінисті зелені виділення, позитивний симптом «полунички» - точкові геморагії на слизовій шийки матки;
гонорея – виділення з піхви з домішками крові, періодичний ниючий біль у тазі;
хламідіоз – численні водянисті виділення з піхви з неприємним «рибним» запахом;
сифіліс – поява не болючої гладкої виразки на статевих органах (твердий шанкр).
При відсутності належного лікування, ці захворювання призводять до значних ускладнень: безпліддя, хронічного перебігу та бактеріоносій ста, залучення у патологічний процес інших органів.
Діагностика та лікування сечостатевих інфекцій
При появі будь-яких симптомів, після незахищеного статевого акту з новим партнером, і просто для профілактики – варто звернутися до лікаря гінеколога.
Основою діагностики є дані анамнезу, скарг, огляду і обов’язково – лабораторна діагностика. Серед лабораторних методів рекомендованими є:
бактеріальний посів матеріалу на живильне середовище + антибіотикограма;
бактеріоскопія мазків;
імунологічна діагностика – виявлення специфічних антитіл до збудника;
ПЛР діагностика – найточніший метод, що дозволяє виявити ДНК збудника у мазку.
Додатково лікар призначає УЗД сечостатевої системи для того, щоб бути впевненим у відсутності ускладнень у внутрішніх статевих органах.
Лікування захворювань сечостатевої системи полягає у ліквідації збудника, нормалізації мікрофлори, усуненню неприємних симптомів. Лікарі призначають і місцеву (ванночки, спринцювання, вагінальні свічки та таблетки), і загальну терапію (пероральні антибактеріальні засоби, пробіотики). Обов’язковою умовою успішного лікування є паралельне лікування статевого партнера та тимчасове уникнення статевого життя.
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ
