Ендометріоз – це хронічне гінекологічне захворювання, яким страждають приблизно 6–9 % усіх жінок на Землі. Особливість цієї хвороби полягає в дуже «тихому» розвитку, а також неможливості точного діагностування захворювання без здачі спеціального аналізу на ендометріальну тканину.
Середній вік пацієнтів на момент постановки діагнозу в Україні складає 27–28 років, що підтверджує факт відсутності якихось «груп ризику» серед різних вікових категорій.
Найбільш небезпечний ендометріоз в задавнених випадках – іноді хвороба прогресує 2–3 роки в організмі жінки фактично непомітно. Аномальні тканини ендометрія можуть знаходитися в яєчниках, маткових зв’язках, в промежині між піхвою й прямою кишкою, що ще раз підтверджує виняткову небезпеку хвороби й необхідність термінової клінічної діагностики з подальшим лікуванням.
Симптоми ендометріозу
До основної симптоматики ендометріозу відноситься постійний або періодичний біль, локалізація якого зосереджена внизу черевної порожнини іта районі органів малого тазу.
Найчастіше біль загострюється в період ПМС й у дні менструацій, при цьому характер і колір виділень можуть мінятися, стаючи густішими й насичено-червонішими. Помітивши подібні зміни специфіки менструального циклу, слід якнайшвидше прийти на прийом до гінеколога, оскільки, окрім самого ендометріозу, тут високий ризик придбання й ряду інших захворювань.
В цілому, симптоми ендометріозу залежать від місця розташування ендометріальної тканини. Сучасна гінекологія виділяє наступну симптоматику:
При захворюванні в області товстого кишечника: регулярне або непостійне здуття живота, сильний біль при дефекації (або напади неконтрольованої діареї), сильні ректальні кровотечі до і під час менструального циклу.
У разі ендометріальних тканин в області сечового міхура: відчутний біль і дискомфорт трохи вище лобкової кістки, поява крові в сечі, почастішання позивів до сечовипускання.
При ендометріозі яєчників: рідкісний гострий біль у животі, пов’язаний з розривами мас, наповнених кров’ю (ендометріом).
Навіть незначний больовий симптом може свідчити про наявність серйозних проблем внутрішніх органів жінки, окрім ендометріозу стаючи ознаками й низки інших захворювань. Точний діагноз можна отримати лише після ретельної діагностики органів малого тазу!
Діагностика ендометріозу
Найбільш дієвий, точний і уживаний в сучасній гінекології метод діагностики – це лапароскопія. Цей аналіз не вимагає великої анестезії, тривалих досліджень або обов’язкової хірургії, дозволяючи максимально швидко встановити діагноз для подальшого лікування. При лапароскопії лікар-гінеколог оглядає відразу усю черевну порожнину пацієнта, використовуючи для цього тонкий зонд, обладнаний високоточною камерою.
Якщо при проведенні аналізу лапароскопії лікар побачив підозрілу тканину, але все ще є сумніви, проводиться біопсія зразків тканини, отриманих з організму пацієнта. Нерідко при встановленні діагнозу лікар рекомендує проходження УЗД (ультразвукового дослідження), проте користь його результатів можлива лише після отримання даних лапароскопії.
На підставі результатів проведених аналізів лікар ставить діагноз, привласнюючи одну з чотирьох мір ендометріозу.
Основні методи лікування
У разі діагностування хвороби на одній з перших стадій, гінеколог може рекомендувати прийом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), а також лікарських засобів, які пригнічують діяльність яєчників. Якщо ж ендометріоз відноситься до помірної або важкої (3 і 4 відповідно) групи, хірургічне втручання під загальним наркозом стає обов’язковим і єдино вірним рішенням.
Кращий спосіб убезпечити себе від можливих проблем гінекології – регулярно відвідувати профільного лікаря для огляду та діагностики. Пам’ятайте, контроль здоров’я і своєчасне лікування – це гарантія швидкого одужання!
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ
