Лікування міоми матки (лейоміоми, фіброміоми)

Міома матки — одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань, яке діагностують у жінок репродуктивного віку. Новоутворення формується з м’язової та сполучної тканини органа й у більшості випадків має доброякісний характер. Проте за відсутності контролю воно може впливати на менструальний цикл, самопочуття, можливість завагітніти та якість життя.

Сучасна гінекологія пропонує різні підходи, які дозволяють підібрати оптимальну тактику залежно від розміру утворення, його розташування, швидкості росту та віку пацієнтки. Лікування міоми матки може включати спостереження, медикаментозну терапію або хірургічні методи.

Важливо регулярно проходити профілактичні огляди, адже невеликий міоматозний вузол часто не має виражених проявів і може бути випадковою знахідкою під час обстеження.

Міома матки — це доброякісне гормонозалежне утворення, яке виникає у м’язовому шарі матки (міометрії). У медичній практиці також використовуються назви фіброміома матки, лейоміома матки або міоматоз матки.

Залежно від особливостей росту новоутворення може мати вигляд одного або декількох вузлів різного розміру. Утворення можуть розташовуватися всередині порожнини матки, у товщі її стінки або на зовнішній поверхні органа.

«Більшість міоматозних вузлів не становлять прямої загрози для життя, однак потребують регулярного спостереження. Вчасна діагностика допомагає уникнути ускладнень і визначити найбільш щадний метод лікування», — зазначають лікарі-гінекологи «Оксфорд Медікал»

Розвиток захворювання часто пов’язаний із дією жіночих статевих гормонів, тому розміри утворення можуть змінюватися протягом життя. Наприклад, у період вагітності або перед менопаузою можливе прискорення росту вузлів.

Види міоми матки визначають залежно від місця розташування пухлинного утворення. Саме локалізація значною мірою впливає на симптоматику та вибір лікувальної тактики.

Основні різновиди за місцем розташування:

• субмукозна міома — розташовується під слизовою оболонкою матки та часто впливає на характер менструальних кровотеч і репродуктивну функцію;
• інтрамуральна міома — формується всередині м’язового шару маткової стінки та може поступово збільшувати розміри органа;
• субсерозна міома — росте у напрямку зовнішньої поверхні матки та іноді тисне на сусідні органи малого таза;
• інтралігаментарна міома — розвивається між зв’язками матки та може ускладнювати анатомічні взаємозв’язки в малому тазі.

Окрім класифікації за локалізацією, міоматозні вузли також поділяють за структурою. Вони можуть бути щільними, фіброзними або з переважанням м’язового компонента, що впливає на швидкість росту та клінічні прояви.

Іноді у пацієнтки виявляють декілька вузлів різного типу. Такий стан називають множинною міомою або міоматозом матки.

Розташування та структура утворення мають важливе значення: навіть невелика міома в матці може викликати значні порушення, якщо вона деформує порожнину органа або впливає на його функціонування.

Точні механізми розвитку такого захворювання, як міома матки, досі активно досліджуються, однак клінічні спостереження дозволяють виділити низку факторів, що підвищують ризик появи міоматозних вузлів. Найчастіше патологія формується під впливом гормонального дисбалансу та індивідуальних особливостей організму жінки.

Одним із ключових чинників вважається підвищена чутливість тканин матки до естрогенів і прогестерону. Саме ці гормони впливають на ріст м’язових клітин, що може призводити до утворення лейоміоми матки або фіброміоми матки. Також важливу роль відіграють вікові зміни та тривалі гормональні коливання протягом репродуктивного періоду.

До основних факторів ризику розвитку міоматозу матки належать:

• гормональні порушення та дисбаланс статевих гормонів;
• спадкова схильність (наявність випадків міоми в родині);
• хронічні запальні процеси органів малого таза;
• порушення менструального циклу, включно з рясними або нерегулярними менструаціями;
• часті внутрішньоматкові втручання, включно з абортами або діагностичними процедурами;
• надмірна маса тіла, інсулінорезистентність та інші метаболічні порушення;
• тривалий психоемоційний стрес і хронічна втома;
• малорухливий спосіб життя та незбалансоване харчування.

Додатково ризик підвищується у жінок, які не народжували або мали пізні пологи, оскільки тривала дія естрогенів без перерви вагітністю може сприяти росту міоматозних вузлів.

Варто зазначити, що у частини пацієнток міома в матці розвивається без чітко визначених причин, що підтверджує багатофакторний характер цього захворювання. Саме тому регулярні профілактичні огляди у гінеколога та своєчасна діагностика залишаються ключовими для раннього виявлення змін і контролю стану репродуктивної системи.

Для підтвердження діагнозу лікар проводить комплексне обстеження. Основним методом виявлення новоутворень є ультразвукова діагностика органів малого таза.

Під час консультації спеціаліст оцінює:

• розміри та кількість вузлів;
• місце їхнього розташування;
• особливості кровопостачання;
• зміни структури матки;
• можливий вплив утворення на сусідні органи.

Для уточнення діагнозу можуть призначатися додаткові дослідження:

• гінекологічний огляд;
• лабораторні аналізи;
• МРТ органів малого таза за показаннями;
• гістероскопія при підозрі на внутрішньоматкові зміни.

Одним із важливих етапів діагностики є своєчасне виявлення супутніх порушень. Наприклад, при скаргах на нерегулярний цикл лікар може додатково оцінити гормональний стан.

Для точного визначення стану репродуктивної системи застосовується УЗД гінекологічне, яке дозволяє отримати детальну інформацію про структуру матки та можливі патологічні зміни.

Тактика, за якою проводиться лікування міоми, залежить від багатьох факторів: розміру та кількості вузлів, їхнього розташування, віку жінки, наявності симптомів і планів щодо вагітності. У деяких випадках достатньо регулярного спостереження, а іноді необхідне активне втручання.

Після комплексної діагностики лікар підбирає індивідуальний план терапії. Основна мета лікування — усунути прояви захворювання, запобігти подальшому росту утворень і зберегти здоров’я репродуктивної системи.

Основні методи лікування включають:

• Динамічне спостереження. Застосовується при невеликих вузлах без виражених симптомів. Пацієнтці рекомендують проходити регулярні огляди та контролювати зміни розмірів утворення.
• Медикаментозну терапію. Лікування міоми матки без операції можливе не в усіх випадках. Якщо розміри вузлів невеликі, відсутній їх швидкий ріст і немає високого ризику ускладнень, лікар може рекомендувати консервативну терапію. Тактика лікування визначається індивідуально після комплексної діагностики.
• Хірургічне лікування. Розглядається при великих утвореннях, виражених симптомах, швидкому рості або у випадках, коли інші методи не дають бажаного результату. Одним із варіантів органозберігаючого втручання є міомектомія, під час якої видаляють вузли із максимальним збереженням матки.

Вибір способу лікування залежить не лише від розміру пухлини. Лікар акушер-гінеколог після обстеження визначає, чи потрібне втручання, чи можна обмежитися контролем стану. Саме індивідуальний підхід дозволяє уникнути необґрунтованих процедур.

Попри доброякісний характер, захворювання може впливати на роботу репродуктивної системи та загальний стан організму. Ризик появи ускладнень залежить від розташування, кількості та розмірів вузлів.

До можливих наслідків належать:

• хронічна анемія через тривалі кровотечі;
• порушення менструального циклу;
• проблеми із зачаттям;
• ускладнення під час вагітності;
• тиск на органи малого таза;
• больовий синдром;
• збільшення розмірів матки.

У деяких випадках велике утворення може змінювати анатомічне положення сусідніх органів і спричиняти дискомфорт. Також міома може впливати на перебіг вагітності, тому жінкам, які планують народження дитини, важливо пройти попередню консультацію.

Не варто ігнорувати симптоми, які можуть вказувати на порушення роботи жіночої репродуктивної системи. Наприклад, зміни характеру менструації можуть бути пов’язані з таким станом, як порушення менструального циклу.

Вартість лікування міоми матки може змінюватися залежно від розміру та кількості міоматозних вузлів, обраного методу терапії, необхідного обсягу діагностики та наявності супутніх ускладнень. У випадках, коли потрібне оперативне втручання або додаткові обстеження, загальна ціна лікування зростає. Ознайомитися з актуальними цінами можна тут. Записатися на прийом можна у зручний для вас час у приватній клініці.

Інформація має ознайомчий характер і не замінює консультацію лікаря.

Джерела:

1. American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG)
2. European Society of Human Reproduction and Embryology (ESHRE)
3. World Health Organization (WHO)​​​​​​​