Фізіологічна рухливість верхньої кінцівки є основою ведення життєдіяльності людини. Прийом їжі, письмо, гігієнічні процедури, робота руками – без належного функціонування рук людина реально втрачає здатність до самообслуговування. Однією з найважливіших структур, що відповідає за рух рукою, є ліктьовий суглоб.
Ліктьовий суглоб являє собою рухоме з’єднання плечової і ліктьової з променевою кістками. Задля забезпечення амортизації та усунення мікротравм, суглоб містить аж три суглобові сумки. Негативний вплив зовнішніх і внутрішніх чинників можуть призвести до ураження цих сумок – розвивається бурсит ліктьового суглоба. Бурсит – це запальний процес суглобової сумки, що характерний масивним накопиченням ексудату в її порожнині, порушенням функції суглоба та загальними запальними ознаками.
Причини розвитку бурситу ліктьового суглобу
Варто зауважити, що в залежності від причин та патогенезу розвитку, бурсит буває асептичним (чистим) або інфекційним (обумовленим проникненням патогенної або умовно-патогенної флори, що, відповідно, буває специфічним та неспецифічним). При інфекційному бурситі патогенна флора може проникнути як зовні – при тріщинах шкіри біля суглобу чи пораненнях, так і з середини – з током крові та лімфи із вогнища інфекції.
Асептичний бурсит – це запалення, яке виключає інфекційний чинник з ланок патогенезу. Що ж тоді може спричинити його розвиток? Лікарі виокремлюють такі фактори, як:
травма ліктя, через яку сумки зовні стискаються кістковими уламками;
хронічна травматизація, яка характерна спортсменам, ювелірам, швеям, програмістам;
дистрофічно-дегенеративні захворювання суглобів в анамнезі;
аутоімунні запальні процеси;
систематичні одноманітні рухи у суглобах, що з часом порушують амплітудність руху у різних площинах.
Симптоми, характерні при бурситі ліктьового суглобу
Як ми зазначали, інфекційний та асептичний бурсит відрізняються за етіологією. Але варто знати, що й симптоматично є певні відмінності. Спільними ознаками цих захворювань є:
пульсуючий біль у суглобі;
збільшення ліктьового суглобу у розмірах за рахунок набряку та накопичення рідини у бурсі (сумці);
обмежений рух у суглобі;
парестезії та посилена чутливість шкіри над суглобом через подразнення або стиснення периферичних нервів;
місцева гіперемія та підвищення температури в зоні суглобу.
Відрізняє інфекційний бурсит від асептичного саме синдром загальної інтоксикації. Місцево накопичується гній жовтого чи зеленого кольору із різким та неприємним запахом. Пацієнта турбує сильне відчуття розпирання у суглобі. Інтоксикація проявляється лихоманкою, болем у м’язах, ломотою у тілі.
Діагностика і лікування бурситу ліктьового суглобу в клініці Оксфорд Медікал
При болях у суглобах не варто чекати, коли він мине, варто одразу звернутися до лікаря. Патологією суглобів інфекційного та травматичного характеру займається лікар ортопед-травматолог. Під час огляду лікар особливу увагу звертає на уражену зону: порівнює симетричність суглобів, розміри здорового та ураженого суглобів, амплітуду рухів. В деяких випадках, щоб визначити наявність збудника, лікар пунктує суглоб і отриману рідину скеровує в лабораторію для бактеріального посіву. Отримані дані не тільки дають ідентифікувати збудник, а й одразу спланувати курс антибіотикотерапії. Важливими є візуальні методи досліджень: УЗД суглобів, рентген, КТ.
Лікування бурситу залежить від ступеню ураження суглобової сумки. Якщо захворювання не прогресувало до незворотних органічних змін, ефекту можна досягти завдяки консервативному лікуванню: медикаментозній терапії та фізіотерапевтичній реабілітації. При запущених стадіях лікар проводить малоінвазивну ендоскопічну операцію – пластику суглоба із заміною суглобових сумок.
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ