Лікування пульпіту

Пульпіт формується при порушенні цілісності емалі та цементу зуба і подальшому проникненні у неї патогенної мікрофлори – стрептококів та стафілококів. Частіш за все, пульпіт є негативним наслідком карієсу, який спровокований надмірним вживанням вуглеводів та розвитком інфекцій рота через неналежну гігієну.

Тому, ми конкретизуємо причини пульпіту:

• травматичне чи корозійне порушення цілісності зуба;

• оголення тканин пульпи через пломбування неякісними матеріалами;

• порушення живлення зуба через недостатність кальцію та фтору;

• надмірне споживання солодощів та солодких газованих напоїв;

• неналежне лікування карієсу;

• травмування пульпи при ревізії порожнини зуба та ін.

Оскільки має місце ураження нервової тканини, пацієнт скаржиться на біль у всій половині щелепи та не може чітко вказати на локалізацію. Одразу починають реагувати реґіонарні лімфатичні вузли: вони збільшуються та стають болючими при пальпації. Можлива також незначна загальна запальна реакція організму: загальне підвищення температури, недомагання та слабкість пацієнта. 

Поступово у порожнині зуба накопичується гнійний ексудат, який тисне на поверхню пульпи та тільки посилює біль. Тому часто при розкритті зуба пацієнти відмічають різке зниження інтенсивності болю.

Лікар класифікують пульпіт а такі форми: гостру та хронічну.

Хронічний пульпіт є наслідком недоцільного лікування гострої форми. Хронічний пульпі буває фіброзним, гангренозним, конкрементозним.

При фіброзному пульпіті відмічається розростання фіброзної тканини пульпи, гангренозний – гнійно-некротичний розм’якшенням, конкрементозним – появою мінеральних нашарувань ат наростів на пульпі.

Звісно ж, найкращим варіантом діагностики для пацієнта є виявлення проблеми, коли вона ще на стадії карієсу, адже лікування пульпіту є набагато складнішим та вимагає тривалішого перебігу. 

Діагностика не несе за собою труднощів.  Лікар визначає проблему, опираючись на скарги пацієнта, дані огляду та спеціальних діагностичних тестів. Для подальшої роботи над каналами, проводиться рентген-діагностика зуба.

Оскільки пацієнт скаржиться на сильний біль, лікар проводить розкриття зуба та видалення патологічного вмісту тільки після проведення місцевої анестезії. Видаливши гній, лікар вводить спеціальний медикаментозний розчин, який закривають тимчасовою пломбою. Пацієнту додатково призначається пероральний прийом протизапальних засобів для зниження інтенсивності запальних явищ. Після припинення дії лікувального розчину, тимчасова пломба розкривається, лікар проводить ревізію порожнини зуба та зубних каналів, обов’язково перевіряє відсутність гною. Надалі проводиться пломбування каналів і порожнини зуба.

Не варто чекати ускладнень, звертайтесь до лікаря прямо зараз!