Лікування гельмінтозів

Гельмінтози, або так звані глистні інвазії є чи не єдиними паразитологічними патологіями, з якими стикалася майже кожна людина. Кожен з нас знає, наскільки тривалою є процедура лікування від гельмінтозу дітей, домашніх улюбленців і навіть дорослих осіб.

Згідно сучасною статистикою, понад 25% сучасного населення уражені гельмінтами, а в Європі гельмінтозами страждає кожен третій! В Україні щорічно реєструються понад 400 тис. нових випадків гельмінтозів у людей, 80% з яких – у дітей.

В людському організмі паразитують два типи гельмінтів: плоскі та круглі черви. Найпоширеніші гельмінтози викликані круглими червами – нематодами, а саме аскаридами та гостриками, трихінелами . Плоскі черви – збудники стронгілоїдозу, трихоцефальозу, ехінококозу, теніаринхозу.

Також ці гельмінти поділяються на геогельмінтів та біогельмінтів. Яйця та личинки геогельмінтів розвиваються у грунті, а розвиток біогельмінтів потребує перебування в організмі хазяїна (основного і проміжного).

Яки шляхом можливе зараження гельмінтами? Насправді існує декілька можливостей проникнення гельмінтів в організм людини, в залежності від самого різновиду гельмінта. Лікарі виділяють наступні механізми передачі:

• фекально-оральний – яйця з грунту потрапляють у ротову порожнину через немиті руки, овочі, фрукти. Вже у травному тракті вони розвивають до рівня дорослих гельмінтів і ведуть свою активну діяльність;

• перкутанний – личинки проникають через шкіру, інколи через порушення цілісності шкірного покриву (тріщини чи поранення), інколи вони самі здатні проникати через пори;

• трансмісивні – яйця та личинки проникають через укуси проміжного хазяїна.

Гельмінти можуть паразитувати не тільки у кишківнику. Деякі з них оселяються в шкірі, в головному мозку, в легенях, в печінці, в м’язах.

Клінічний перебіг гельмінтозів протікає у таких фазах, як гостра та хронічна. Гостра фаза характерна при масивних інвазіях та супроводжується яскраво вираженими симптомами:

• загальне порушення стану пацієнта;

• поява висипу на шкірі;

• підвищення температури тіла;

• збільшення та болючість лімфовузлів;

• розлад роботи внутрішніх органів;

• значне схуднення  та ін.

При хронічній фазі розвиваються цілі синдроми системного ураження, а саме прояви анемії, диспепсії, локального розладу уражених тканин, токсичних реакцій, алергічного ураження.

Передовим методом діагностики гельмінтозів є виключно мікроскопічний. Тільки напряму побачивши яйця, личинки чи самого ж гельмінта у досліджуваному матеріалі (кал, харкотиння, слина) лікар може сформувати чіткий діагноз. Та навіть цей метод не є ідеальним. Оскільки у різних гельмінтів різні цикли розвитку. Тому часто варто повторювати аналіз багаторазово з чітким інтервалом.

Сучасні батьки полюбляють перевіряти наявність гельмінтозу у дітей шляхом методів визначення антитіл (ІФА, серологія). Чому цей метод не ефективний? Антитіла можуть формуватися через тривалий час після інвазії, тому можна пропустити проблему. Та й навпаки, вироблені антитіла можуть перебувати у крові тривалий час, навіть  коли сама проблема вже ліквідована.

Інші додаткові методи застосовуються для визначення клінічних показників організму, стану окремих органів та систем.

Лікування гельмінтозів є консервативним (у випадках незначної інвазії та вчасного виявлення патології). Лікар інфекціоніст-паразитолог спільно із суміжними спеціалістами формують індивідуальний курс лікування та ведення пацієнта. 

Зателефонуйте нам та отримайте професійну медичну допомогу!