Лямбліоз – це інфекційне протозойне захворювання, що спричиняє функціональні розлади дванадцятипалої кишки і органів травлення. Більшість людей, у яких наявні лямблії, не скаржаться на симптоми, тому навіть не підозрюють у себе даної патології.
Особливості збудника лямбліозу, епідеміологічна характеристика
На сьогоднішній день, лямблії вважаються одним із найпоширеніших інфекційних збудників, що передаються водним шляхом. Лямблія – це одноклітинна проста форма життя, що розвивається у двох стадіях – вегетативній і цистовій. Зовні вегетативна форма нагадує грушу із витягнутим заднім кінцем. Спереду є спеціальний присмоктував, що дозволяє закріпитися лямбліям на стінці кишківника. Розмножується цей паразит повздовжньо. Вегетативна форма є нестійкою у навколишньому середовищі і швидко гине. Циста – це форма, що має подвійну захисну оболонку, яка робить її набагато стійкішою у зовнішніх умовах. Цисти можуть виживати у випорожненнях та воді кілька тижнів, у грунті – навіть пів року. Вони не є чутливими до дезінфікуючих розчинів.
Джерелом лямбліозу є хворий пацієнт та безсимптомні носії, які виділяють цисти у навколишнє середовище із випорожненнями. У здоровий організм ці цисти проникають із брудними руками, через вживання немитих овочів та забрудненої води. Також деякі комахи можуть стати механічним переносником цист (мухи та таргани). Найбільш сприйнятливі організми – діти, що обумовлено проблемами з гігієною.
Симптоматика лямбліозу
Проникає збудник, як ми відмітили, фекально-оральним механізмом. Проникнувши через ротову порожнину, лямблія без будь-яких труднощів долає кислотне середовище шлунка та оселяється у 12-палому кишечнику. Порушення жовчеутворення сприяє прониканню збудника у жовчні протоки та жовчний міхур. Патогенетично лямблії провокують:
ураження стінки органів, на яких вони паразитують;
розвиток місцевих запальних змін;
порушення ферментоутворюючої функції;
сенсибілізацію організму людини своїми продуктам обміну та токсинами, що може навіть призвести до розвитку алергічної реакції;
порушення пристінкового травлення.
Симптоматичний перебіг лямбліозу може бути латентним (безсимптомним) або маніфестним. Маніфестний перебіг проявляється болями у животі, явними ознаками розладів травлення, загальним нездужанням, здуттям, діареями. Тривале перебування лямблій провокує подальший розвиток гастроентеритів, дуоденіту, хронічну дисфункції кишківника, дискінезії жовчного міхура та проток.
Зовні відмічаються ознаки слабкості та анемії, апатії, вегето-судинної дисфункції. Розвивається алергічний синдром через надмірну сенсибілізацію токсинами лямблій. Він проявляється висипами на шкірі, дерматитами, астматичним бронхітом.
Специфічна діагностика та лікування лямбліозу
Діагностикою та лікуванням лямбліозу займається лікар-інфекціоніст. Запідозрити патологію можна завдяки епідеміологічному анамнезу пацієнта, скаргам. Лікарі одразу призначають специфічні методи обстеження для диференціації патології із гельмінтозами. Призначається паразитоскопія – виявлення цист лямблій під мікроскопом у випорожненнях, дуоденальному вмісті. Дане обстеження варто проводити не менше 3 разів з інтервалом 1-2 дні, щоб уникнути похибки через цикл розвитку лямблій. Серологічна діагностика наразі не є доцільною, адже антитіла можуть зберігатися в організмі і при відсутності лямблій.
Для лікування лямбліозу призначають специфічні антипротозойні препарати та загальну симптоматичну терапію, що полягає у посиленні імунної відповіді, ліквідації розладів травної системи, ліквідації наслідків діяльності лямблій. Також включають сорбенти, жовчогінні препарати, обволікаючі засоби. Курс лікування формується індивідуально для кожного пацієнта.
Цікавить? Зателефонуй нам та завітай до інфекціоніста!
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ
