У кожної людини є специфічне анатомічне утворення – так званий паховий канал. Починається він внутрішнім паховим кільцем, закінчується зовнішнім і проходить у межах м’язів та апоневрозів черевної стінки. У даному каналі містяться важливі утворення малого тазу: у чоловіків – сім’яні канатики, а у жінок – кругла зв’язка матки.
При дії певних чинників в паховому каналі може розвиватися дефект – випинання внутрішніх органів через канал, або так звана пахова грижа.
Анатомічні особливості пахових гриж та їх етіопатогенез і симптоматика
Чи знаєте ви, як формується грижа? Даний процес обумовлений двома чинниками: слабкістю стінок пахового каналу і підвищенням внутрішньочеревного тиску. Сприяють цьому надмірні фізичні навантаження у нетренованих людей, тривале напруження м’язів живота, яке обумовлене потугами, закрепами та ін.
Також розвитку грижі можуть передувати деякі патології, які, наприклад, пов’язані із слабкістю сполучної тканини, запальними ураженнями органів черевної порожнини, асцитом та ін.
Грижа складається із грижових воріт – стінки ослабленого каналу, грижового вмісту – певного внутрішнього органа, оточеного грижовими оболонками (апоневрози, шкіра та ін.)
Анатомічно пахові грижі поділяються на:
косу пахову – внутрішні органи проводять через весь паховий канал (апоневроз зовнішнього косого м’яза) і випинаються під шкірою;
косу пахово-калиткову – грижа продовжується до калитки у чоловіків;
пряму пахову – грижа продавлює задню стінку (апоневроз внутрішнього косого м’яза);
комбіновану – формування двох і більше грижових мішків, не пов’язаних між собою.
У випадку коли грижа не защемлена, пацієнт не скаржиться на специфічні симптоми, тільки на наявність випинання, яке вправляється і випинається знову. Вже при защемленні грижового мішка пацієнт скаржиться на сильний нестерпний біль і неможливість повноцінного руху.
Діагностика та лікування пахових гриж
Наявність випинання на черевній стінці є вагомою причиною звернення до хірурга, навіть якщо це випинання не викликає жодних суб’єктивних відчуттів. Саме професіонал визначить проблему, її форму та стадію, вибір оптимального лікування.
За потреби хірург призначає УЗД – для визначення типу грижового вмісту. Перед плануванням оперативного втручання обов’язковими є такі діагностичні заходи як ЕКГ, консультація та огляд у терапевта, загальний аналіз крові т коагулограма. Також призначають дослідження крові на наявність прихованих інфекцій, групу та резус фактор.
Золотим стандартом лікування пахової грижі, на сьогоднішній день, є лапароскопічна герніопластика. Даний метод несе мінімальну травматизацію покривних тканин та дозволяє лікареві проводити процедуру під місцевою спінальною анестезією.
Хід операції наступний:
обробка операційного поля та знеболення;
проведення трьох проколів на передній черевній стінці для введення оптики та ендоскопічного інструментарію;
пневмоперитонеум;
дослідження та відповідні маніпуляції над грижовим вмістом;
пластика грижових воріт для укріплення стінки каналу;
закриття отворів косметичним швом.
Пластику грижових воріт можна проводити кількома методами. Найчастіше застосовується аутопластика – укріплення м’язами пацієнта, але дана методика схильна до рецидивування грижі.
Більш оптимальним методом є пластика за допомогою сітчастого імплантат. Він забезпечує надійну міцність та безпечність (завдяки високій біодоступності матеріалу).
Реабілітація пацієнта є нетривалою, що, власне, є однією з головних переваг лапароскопічного методу лікування. У нас ви зустрінете усі переваги якісного та професійного лікування.
ЗАПИСАТИСЯ НА ПРИЙОМ
