Аднексектомія (видалення яєчника із матковою трубою)

В сучасній гінекології ми часто зустрічаємо проблему запального ураження органів малого тазу, появу новоутворень, які через інфільтративний ріст повністю руйнують тканину органа. У випадках, коли консервативна органозберігаюча терапія безсила, лікарі вдаються до малотравматичного видалення внутрішніх статевих органів: матки, яєчників, маткових труб.

Аднексектомія – це техніка хірургічного видалення придатків матки, а саме яєчників та маткових труб.

Видалення яєчників з матковими трубами, як і видалення будь-якого іншого органа, проводиться строго при наявності відповідних показань, а саме при відсутності ефекту консервативних методів та гострому питанні життя пацієнтки. 

Цими показаннями є:

• гнійний сальпінгоофорит з високим ризиком розвитку перитоніту;

• розрив маткової труби;

• запущений піосальпінкс;

• рецидивуючі запальні процеси маткових труб, що не піддаються ефективному консервативному лікуванню та грозять розвитку спайок;

• множинні новоутворення яєчників;

•  обмежені онкопатології яєчників;

• новоутворення, які характерні інфільтративним ростом;

• некроз яєчника;

• апоплексія з некрозом;

• ендометріоз яєчника;

• туберкульоз придатків матки.

Мусимо також зауважити, що операція протипоказана при гострих запальних захворюваннях, при патології коагуляції крові, при серцево-судинних захворюваннях, при гарячці.

Перед тим, як визначити необхідність проведення аднексектомії, лікар повинен скерувати пацієнтку на додаткові обстеження, а саме:

• УЗД органів малого тазу;

• загальний аналіз крові та сечі;

• дослідження згортання крові  - коагулограма;

• обстеження на специфічні інфекції;

• біохімічне обстеження крові (для виключення ниркової та печінкової недостатності);

• ЕКГ та огляд в кардіолога;

• дослідження артеріального тиску;

• огляд та консультація в анестезіолога.

Якщо в анамнезі пацієнтки присутні хронічні захворювання, її обов’язково скеровують на консультацію відповідного вузькопрофільного спеціаліста. В день перед операцією проводиться очисна клізма, а зранку і до моменту операції не можна вживати напої та продукти харчування. В якості знеболення лікарі проводять загальний наркоз.

В залежності від показань, даних обстежень та індивідуального стану пацієнтки, лікар обирає шлях оперативного доступу: лапароскопічний або лапаротомічний. Інколи в ході операції лікарі зустрічаються із потребою з лапароскопічного переходити на лапаротоміний метод.

Етапи проведення лапароскопічної аднексектомії наступні:

• обробка операційного поля;

• створення трьох невеликих отворів у передній черевній стінці;

• ведення ендоскопа, камери в черевну порожнину;

• створення середовища пневмоперитонеуму – закачування вуглекислого газу, щоб знизити ризик контакту здорових тканин з інструментами;

• огляд операційного поля;

• висічення придатків шляхом електрокоагуляції;

• ревізія черевної порожнини;

• зшивання отворів.

Перевагою лапароскопічного методу є мінімальна травматизація для пацієнтки, що є запорукою успішного та швидкого відновлення. Лапаротомічна операція передбачає широкий розріз від пупка до лобкового симфізу.

Реабілітація полягає у перебуванні в стаціонарі, усуненні запальних післяопераційних симптомів, профілактиці інфекційного ускладнення та післяопераційної кровотечі.